Інтерв’ю з Сергієм Дзюбою для публіцистичної книги Антоніни Корінь (робоча назва «Єднаймося»).
Сергій і Тетяна Дзюби – відомі українські письменники, перекладачі, журналісти, а пані Тетяна ще й науковець – доктор наук із соціальних комунікацій, професор та академік. Їхні твори перекладені 65-ма мовами і надруковані в провідних газетах і журналах 50-ти країн. Тож за кордоном успішно побачили світ 30 їхніх книжок.
Вони – лауреати багатьох дуже престижних зарубіжних нагород: імені Франческо Петрарки, Ернеста Хемінгуея, Джека Лондона, Мігеля де Сервантеса, Франца Кафки, Гомера, Антуана де Сент-Екзюпері, Людвіга Нобеля та інших відзнак у багатьох державах.
Сергій і Тетяна – постійні учасники міжнародних літературних фестивалів. Сергій Дзюба уже 5 років очолює Міжнародну літературно-мистецьку Академію України, котра об’єднує письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 55 країн. До речі, твори Сергія Дзюби (він автор 85 книг) прочитали вже понад 4 мільйонів людей в усьому світі.
– Пане Сергію, як і коли почалися літературно-перекладацькі зв’язки з болгарами?
– Коли в 2013 році ми започаткували міжнародний літературний проект «Вірші Тетяни і Сергія Дзюби 60-ма мовами світу», то, зрозуміло, шукали перекладачів, які водночас – відомі та справді талановиті поети. Тож згодом ми з Танею і познайомилися з Анною Багряною, українською письменницею, котра, як дружина знаного болгарського поета, барда та дипломата Димитра Христова, мешкала тоді в Македонії (Димитр 6 років очолював болгарський культурний центр у цій країні).
Анна невдовзі й познайомилася нас зі своїм обдарованим і шляхетним чоловіком, який прекрасно переклав болгарською мовою – спочатку добірку наших віршів, а потім – таку ошатну поетичну книжку «На сріблястій долоні вічності». Ця збірка побачила світ у Болгарії, в Софії, у видавництві відомого поета та громадського діяча Бояна Ангелова, голови Спілки письменників Болгарії (Аня Багряна була консультантом, допомагала Димитру Христову). І переклади наших віршів створені дійсно на високому рівні, за що ми щиро вдячні Димитру, Анні та видавцеві.
Книжка отримала резонанс. Наші вірші також з’явилися у болгарських часописах. І згодом спочатку мене, а потім – і Тетяну Дзюбу запросила на свої міжнародні фестивалі поезії, які проходять щороку у Варні, в Болгарії, очільниця тамтешньої Слов’янської Академії, поетеса Елка Няголова. Так ми побували в Болгарії, написали про це матеріали, опубліковані в провідних українських ЗМІ. Отримали почесні нагороди – «Перемога» (від болгарських учителів) та «Золотий Пегас» (від Спілки письменників Болгарії).
Ми переклали болгарською вірші їхніх знаних поетів, зокрема добірка проникливих поезій Елки Няголової опублікована в журналі «Всесвіт». Нині наше співробітництво продовжується. Наприклад, доктор наук із соціальних комунікацій, професор, академік Тетяна Дзюба майже місяць читала в Софії, у Болгарії, лекції на запрошення Софійського університету. Я написав кілька рецензій на книги Анни Багряної.
– Ваш інтерес: класика чи сучасна поезія?
– Нас із Танею цікавить і класика, й доробок сучасних болгарських поетів та прозаїків. Дуже подобається творчість Димитра Христова та Бояна Ангелова. Взагалі, перелік усіх наших уподобань займе не одну сторінку. То просто зазначу, що болгарська література – напрочуд цікава та самобутня. Та й узагалі – ми щиро любимо Болгарію, вона – у наших серцях! Це – дружній слов’янський народ, в якого є чому повчитися. Звісно, що нашим державам потрібно дружити й активно розвивати співробітництво в усіх сферах життя. Між іншим, я – вже член Міжнародної Слов’янської літературно-мистецької Академії у Варні.
– Серед Ваших перекладачів – Димитр Христов (дякую за надіслану книжку). Хто відгукнувся на неї?
– Знову ж таки, не хотілося б когось виділяти, бо відгуків було чимало. Ми вдячні всім, хто її просто прочитав, а тим більше – відреагував на появу цієї книжки – написав рецензію. Адже збірка «На сріблястій долоні вічності» мала хороший резонанс і в Україні. Наприклад, її відзначено «Діамантовим Дюком» – найвищою нагородою Міжнародного літературно-мистецького (українсько-німецького) конкурсу імені де Рішельє, в якому щороку беруть участь сотні письменників із понад 30 держав світу. Урочисте нагородження відбувається в Одесі, і це – дійсно престижно.
– Що з болгарської мови Ви включили до 4-томника віршів 60 мовами, виданому в Канаді?
– До нашого чотиритомника (а точніше – до першого тому) увійшли майже всі переклади Димитра Христова, адже вони – найкращі. Як бачите, ця робота теж продовжується, адже після того, як вийшов чотиритомник, наші вірші переклали ще п’ятьма мовами, зокрема в Африці. Стабільно виходять наші нові закордонні книжки, цього року – в Іспанії та Болівії (іспанською та українською мовами) і в Румунії (румунською і українською). Також вдалося перевидати 30 наших книг загальним накладом понад 150 тисяч примірників.
А в Чехії, у Брно, в театрі музики і поезії «Агадір», чудово поставили дві вистави за нашою чеською книжкою «Дощ із твоїми очима»: «Закохайся в мене у суботу» (за моїми творами) та «Крила Сімаргла» (за віршами Тані). І оскільки цей проект профінансувало Міністерство культури Чехії, ми їздили на прем’єри обох вистав, а також представили свою чеську книжку в Празі та Брно. Тобто ми двічі поспіль побували в Чехії – це дуже красива країна, як і Болгарія!
– Що входить в обов’язки члена Слов’янської літературно-мистецької Академії у Варні?
– Це – міжнародна літературна організація, тож усе – наразі цілком демократично: творче співробітництво, участь у фестивалях. До речі, ми з Тетяною Дзюбою – члени міжнародних літературних Академій та творчих спілок і в інших країнах: у Німеччині, Бельгії, Угорщині, Румунії, Казахстані, Удмуртії, Македонії…
– У 2014 році Ви отримали міжнародну нагороду-відзнаку Синдикату болгарських учителів «Перемога» на престижному Міжнародному фестивалі поезії «Славянська прегръдка». І, я так розумію, у той час це посприяло Вам у подальшій міжнародній діяльності? Там же були відомі поети з багатьох країн?
– Безперечно, ми особисто познайомилися з чудовими болгарськими поетами, а також – зі знаними письменниками з інших держав, котрі стали нашими друзями. Скажімо, саме у Варні я подружився з відомим німецьким і верхньолужицьким поетом Бенедиктор Дирліхом (і потім ми з Тетянкою не раз стали лауреатами міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури в Баутцені (Будишині), поблизу Дрездена.
А потім і Таня у чарівній Варні заприязнилася з видатним сербським поетом Рісто Василевскі, котрий невдовзі переклав нашу поетичну книжку «На острові, далекому, мов сльози Єви» сербською мовою та надрукував її в своєму популярному видавництві «Арка» (вона відзначена, як «Книга року» в Сербії). А мене з Рісто познайомила Анна Багряна, як і з відомими поетами з Македонії. Після фестивалю в Болгарії, Тетяну Дзюбу запросили до Хорватії. Тому я всім би радив їздити на такі міжнародні імпрези, де можна успішно презентувати свої книжки, поспілкуватися і подружитися з письменниками та перекладами з різних країн.
– Серед Ваших нагород – також почесна грамота Спілки болгарських письменників і нагрудний знак «Золотий Пегас» за визначну літературну та перекладацьку діяльність і популяризацію болгарської літератури в Україні та світі…
– Так, це – честь для нас із Танею, дуже достойна відзнака, своєрідний аванс на майбутнє!
– Тобто Болгарія – і у Ваших подальших творчих планах?
– Авжеж. Як же можна про неї забути? Є бажання, маємо друзів, отож, звісно, буде й взаємовигідна, хороша співпраця.
Спілкувалася Антоніна Корінь,
науковець літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого, відповідальний секретар обласної організації об’єднання болгар «Нашите хора», м. Кропивницький
